«Мов джерельна вода – рідна мова моя»
Мовознавча година
Знайте всі, мої шановні,
Не забудьте це, бува:
У людей є звуки мовні,
Що складаються в слова.
Звуки, зібрані у слово,
Ще в далеку давнину
Утворили рідну мову,
Українську, чарівну.
А, щоб ми все розуміли,
Щоб могли багато знать,
Звуки – букви нам створили,
Щоб писати і читать.
Їх взяли пошикували,
Щоб нікого не згубить
Та Абеткою назвали –
Ось її нам треба вчить!
Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає наше людство! Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова .
21 лютого 2000 року в штаб – квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році.
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати
Рідна Україна.
Моє коріння - рідний край,
Основа - пісня й вишитий рушник,
Джерельна мова, рідна світанкова
І в синім небі журавлиний крик…
Рідна мова моя, поетична пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я,
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна моя!
Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!
Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого: в тобі мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
У 1924 році в відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову.
Ми, українці, повинні пишатися з того, що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов.
З того часу минуло чимало років і сьогодні в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови.
Найкращий дар, що його має людина від Бога – це мова. Як без мови сказати, що голова думає, що відчуває серце? Різними мовами говорять люди.
Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю — одна з найкращих.
Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» — говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Ми — українці — горді з того, що маємо свою державу, свою мову. Вона звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, бо вона на своїй землі, вона у себе вдома.
Мова ! А що таке мова ?
Народ говорить « слово до слова - зложиться мова ». Про красу української мови писало багато письменників і поетів. Т.Г. Шевченко ось як про неї каже :
Ну що б, здавалося,слова…
Слова та й голос – більш нічого,
А серце б`ється – ожива,
Як їх почує!.. (Т. Шевченко)
Любов до нашої неосяжної землі починається з любові до маленької батьківщини, до рідної української мови. Мова приховує в собі багато таємниць. І лише той, хто її вивчає, може знайти, зрозуміти і розкрити ці таємниці. Наша українська мова багата на вірші, пісні, загадки, забавлянки, прислів`я та приказки.
А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.
Чарівні слова.
Слово – могутнє! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов`ю – і радість росте.
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про це.
Я слова чарівні знаю,
Вивчила охоче,
І в розмові їх вживаю
Зранку і до ночі.
- Доброго здоров`я,Галю!
- Добрий день, Оленко!
- Ти до мене, я до тебе
- Звернемось гарненько!
І «спасибі» й «дуже прошу»,
«Вдячний Вам», «будь ласка»,
Словом радість вам приношу,
Світ стає,як казка.
«Всім привіт», «будьте здорові»,
«Дякую красненько».
Ось така чарівна мова,
Радує серденько.
Прислів’я та приказки
А тепер пограємось у гру «Хто закінчить прислів’я?»
- Я почну прислів`я, а ви продовжіть:
- Птицю пізнають по пір`ю, а людину - по …
- Без мови немає …
- Пуста мова не варта доброго …
- Хто своєї мови цурається, хай сам себе …
- Мовивши слово,треба бути йому …
- У кого рідна мова, в того й душа …
- Вітер гори руйнує, слово народи …
Діти в ігри гралися?
Забавляночками бавилися,
Хто із вас їх знає,
Нас позабавляє.
Лічилки та забавлянки.
***Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.
***Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Зараз я іду шукать!
Скоромовки
- Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ.
- В ямі не спиться вусатому сому
Сому вусатому сумно самому.
- Корж із маком – їжа з їж, сядь, їжаче з нами їж.
- Рак пішов гуляти в сад, не дійшов, бо повз назад.
- У чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички.
Чистомовки
- Це-це-це – не розбий яйце
Цю-цю-цю – я пасу вівцю
Ця-ця-ця – мекає вівця
Ці-ці-ці – ми їмо млинці.
- Ор-ор-ор – на грядці помідор
Ри-ри-ри – урожай збери
Ряк-ряк-ряк – на городі вітряк
Ряк-ряк-ряк – солодкий буряк
Рюк-рюк-рюк – смачний урюк
- Ча-ча-ча – у нас нема м’яча
Чі-чі-чі –дай мені ключі
Оч-оч-оч – хоч трохи помовч
Чу-чу-чу – я уже помовчу
В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Спостережлива людина завжди відгадає загадку.
Перевіримо, чи спостережливі ви.
1. Чорне насіння, по білому полю,
Той його сіє, хто розуміє. …
2. Снігові поля, чорні грачі.
Хочеш розумним бути,
То бери та вчи…
3. Чорні, криві, від роду німі,
А як стануть вряд,
Враз загомонять. …
4. Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов'їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься ...
Стоїть при дорозі на одній нозі,
Капелюшок має, а нікого не вітає. …
Завжди в роті, а не проковтнеш? …
Без рук, без ніг, а всіх вкладає в ліжко?...
Мову треба вчити, мову треба знати,
Бо вона священна, як мир, хліб і мати!
Яка багата і чудова українська мова! Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає «ані кінця,ані краю». Глибше ви пізнаєте її скарби, коли будете гарно вчитися.
Вивчайте, любіть свою мову,
Як рідного неба блакить.