П`ятниця
19.04.2024
05:09
Вітаю Вас Гість
RSS
 

Василівська міська бібліотека для дітей
відокремленого структурного підрозділу
«Василівська публічна бібліотека»
комунального закладу "Василівський центр культурних послуг"
Василівської міської ради Запорізької області

Головна Реєстрація Вхід
Художнє слово І.Сенченка »
Меню сайту

Пошук

Архів записів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Мапа відвідувань

Форма входу


«Художнє слово І.Сенченка»    

Огляд.

(120рокві від дня народження Івана Юхимовича Сенченка)

                                                                                                                                                                                                                                          і

Іван Сенченко народився 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля Червонограда на Полтавщині.  Його батько Юхим,декласований через малоземелля селянин, був днаково людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим, садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом тощо.

Малого Івана вражало, як багато знала його перша вчителька. І про що він її не питав, завжди отримував дохідливу, зрозумілу та вичерпну відповідь. Учителька водила Іванка разом з іншими дітлахами до навколишніх лісів і гаїв. Такі уроки запам'ятовувалися дітям на все життя. Саме перша вчителька прищепила йому змалку любов до поезій Шевченка, Пушкіна, до творів Гоголя і Котляревського. Частенько після лісових прогулянок учителька загадувала дітям написати на ту чи іншу тему самостійний твір. І поміж творів, написаних учнями різного віку, вона досить часто відзначала, читаючи вголос уривки перед усім класом, саме твори малого Івана Сенченка.

Після закінчення сільської школи Іван Сенченко вступає до вищої початкової школи, а після її закінчення, повторюючи шлях своєї улюбленої вчительки, вступає до вчительської семінарії, де глибоко й самовіддано захоплюється ще й поезією.

1923 ріку видає дві перші книжечки – збірки оповідань "Навесні" та "Ярема Кавун", на які дуже й дуже схвально відгукнулася критика й товариші Івана Сенченка по літературній майстерні. Оселившися в Харкові, тодішній столиці, Іван Сенченко деякий час учителює. Паралельно з роботою він навчається у Харківському інституті народної освіти, який успішно закінчує у 1928 році.

Вчителюючи та пишучи твори для дорослих, Іван Сенченко думає про дітей. Так, уже в двадцятих роках з'являються його оповідання для малих читачиків, які сприймались і дітьми, й дорослими дуже привітно та прихильно.

Микола Хвильовий перший оцінив як слід талант Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ і до найближчої співпраці в очолюваних ним журналах   „ВАПЛІТЕ"   (1927),   „Літературний   ярмарок"   (1929), „Пролітфронт" (1930).У своїх кращих творах („Історія однієї кар'єри" та інші оповідання;„Подорож до Червонограда";„Червоноградські портрети;„Дубові гряди") Іван Сенченко увів у літературу свій Червоноград,немов Гоголь — Миргород. Про Червоноградщину, — пише жартома Сенченко, — „при всій найбільшій охоті тяжко щось сказати, крім: я люблю тебе безотвітною любов'ю".        ^

Пізніше нахил до гумору проявився в Сенченка також у його історичній повісті „Чорна  брама",  яка чимось  нагадує „Кола" Брюньйона" Ромена Роллана.

Кажуть, що життя Івана Юхимовича минуло між редакційним;столом і домашнім робочим столом. Майже сорок років працював він у редакціях різних газет і журналів, готував до друку матеріали, а на власну творчість залишались вечірні години та вихідні дні.

До кращих творів письменника для дітей належать повісті „Руді вовки", „Діамантовий берег", збірки оповідань „Мої приятелі",„Два дні з життя Женьки і Левка" та інші.     ^

І. Сенченко відомий в літературі і як перекладач. Зайнявшись перекладацькою діяльністю ще в ранній період творчості (під час укладання хрестоматій), він переклав українською мовою багато творів   російських   письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, 0. Горького та інших).

"Багатий доробок залишив у скарбниці української культури Іван Сенченко — від воістину філософських оповідань, повістей та романів — до творів для дітей («Мої приятелі», повісті «Руді Вовки», «Чорна брама», «Діамантовий берег» та ін.) і до спадщини Сенченка-критика — вдумливого, оригінального, вельми серйозного. Коли перечитуєш сьогодні твори Івана Сенченка, все настійливіше опановує думка, що невигаданість його прози, гранична простота — від знання життя, від уміння бачити людину, чути її природний голос. Іван Сенченко вбирав очима всю навколишню красу, вслухався в розмови, і закохувався, і віддавав те кохання палахким художнім словом. І жив. А жив він, чоловік чорноземлі, так само потужно й красиво, як живе його рідний край." (В. С. Брюховецький)

    Сенченко Іван. "Пастух рогатий": оповідання / Іван Сенченко.- К.:Веселка.( про зиму і про місяць ).       ж

"Вийшла Катруся ввечері погуляти. А надворі сніг, а надворі мороз, і такий пекучий, що в Катрусі щоки почервоніли, як яблучка. Взяла вона саночки. Почала з гірки спускатися. Ще червоніші щоки стали в Катрусі. Очі блискотять. Пара з рота клубком вилітає. Гарно! Спинилася відпочити. На небо глянула і задивилася..."

Яким Катруся побачила небо? Яке бажання було у Катрусі ?Яку загадку загадала?Хто цю загадку відгадає? На ці та інші запитання ви знайдете відповіді прочитавши цю книгу.

   Сенченко Іван. "Мандрівна квітка":казки та оповідання/ Іван Сенченко.-К.:Веселка,1991.-45с.

У цій книжечці, гарно ілюстрованій художницею Людмилою Постних,представлено оповідання "Виноград у саду","Що приснилось Катрусі", "Бій за гніздо", "Золота Ренета", "Горобчик Івасик", "Хто вишні поїв", "Льонок", "Добре, як голому в кропиві", "Мандрівна квітка", Катруся поклала її на долоню і погукала сусідського хлопчика Василька, з яким дружила:

— Васильку, а йди-но сюди, глянь, яка пелюсточка красива.

Василько підійшов, подивився й сказав:

— Таки справді гарнесенька...

Потім Катруся повечеряла і лягла спати. Вранці вийшла надвір, зайшла в сад і скрикнула від здивування:

— Ой, матусю! Глянь, куди за ніч квіточка перейшла. Увечері була он там, а теперь ось де...

Мама Катрусина поглянула і каже:

— Квіточки, доню, тільки в казці ходять. То вчорашня маківочка облетіла вночі, а вранці інша зацвіла. А тобі здалося, що вона сюди перейшла. Зрозуміла?

— Ні, я не хочу так, — відповіла Катруся.— Хочу, щоб квіточки ходили. Я ходжу — хай і вони ходять!

Яку дівчинка квітку побачила?Що дівчинка показала сусідському хлопчику?Яке бажання було у Катрусі?Читайте та знаходьте відповіді на запитання.  

   Сенченко Іван. "За лісом, за пралісом золота діжа сходить": Народи і приказки та загадки в оповідання/Іван    Сенченко -К.:Веселка,1965. -42с.

Найкращою стала книжечка "За лісом, за пралісом золота діжа сходить", яка поступово, за чимало літ склалася в нього з оповідань за народними приказками та загадками, з розповідей про їх походження, звичайно, – і з письменницьких імпровізацій і фантазій. Ця книжечка, весела, дотепна, розумна, подарує вам радість спілкування з високою літературою для дітей, а головне – ви безперечно відчуєте уповні всю глибину, красу, невмирущість і яскравість справжнього народного Слова, яке ніколи не змаліє!

До ілюстрованої збірки Івана Сенченка "За лісом, за пралісом золота діжа сходить" увійшли оповідання: "Бува, що й вовка пійма теля", "В осінній час сім погод у нас", "Вимок, викис, виліз, висох", "Де сім господинь, там хата неметена", "Добре вівці: і     кожух, і свита, і сама сита", "Жаль, та не дуже; плакала б, та не    хочеться", "За лісом, за пралісом золота діжа сходить ,"Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима", "Кумася Гася й кумася Кася", "Лисий віл через ворота дивиться", "Маленький — батькові штанці по колінця", "Ніхто не чув, як комар чхнув", "Пастух рогатий", "Пес бреше, а сонце світить", "Плюснуло, луснуло та й нема", "Розпалилася, як жаба на каченят", "Рукавичка і струмочок", "Сердитий Юрчик", "Стоїть верба насеред села, розпустила гілля у кожне подвір'я", "Така пара, як миша з волом", "Ударив, як жолудь ведмедя", "Хліб святий", "Я інкубаторський!", "Як на лихо, то і в киселі пальця поламаєш", "Яке ж це сіно — сама суха трава"в цих коротеньких казочках та  оповіданнях автор розкриває глибини народної мудрості,вчить  спостережливості й пошани до рідного слова.

     Сенченко Іван, "Сім господинь":оповідання/Іван Сенченко.- К.:Веселка,1969.-19с. ^

 «У нашій в хаті небагато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та ще Ліна... Порахуйте,скільки їх? Мама каже: "Оксано, хату підмети!" "Добре, —обзивається Оксана, та тільки мама за двері — кричить —Юлько, хату підмети.»

Коротке оповідання дотепно розповідає про те, як дівчатка несерйозно віднеслись до завдання матері. Кожна кивала та припрошувала до роботи меншу від себе сестричку. Хоч дочок було аж сім, проте результат залишився нульовим. 

«Де сім господинь, там хата не метена!» Чому так говорять ви прочитаєте і дізнаєтесь з цього твору.

Справжні літературні майстри завжди з нами, вони вічно залишаються для нас живими, молодими й прекрасними, як їх чудові твори. Таким майстром слова є і буде для нас, відомий український  письменникІ. Ю. Сенченко з його неповторними творами .

Маю надію, що даний огляд вам сподобався і ви неодмінно звернетесь до нашої бібліотеки аби прочитати книги, які вас зацікавили.

Дякую за увагу!

Календар
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Календар свят
Календар свят України. Мова ділового спілкування

Перевір знання