Вівторок
19.03.2024
06:54
Вітаю Вас Гість
RSS
 

Василівська міська бібліотека для дітей
відокремленого структурного підрозділу
«Василівська публічна бібліотека»
комунального закладу "Василівський центр культурних послуг"
Василівської міської ради Запорізької області

Головна Реєстрація Вхід
Поетеса в царстві куліс »
Меню сайту

Пошук

Архів записів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Мапа відвідувань

Форма входу


Поетеса в царстві куліс.

25.06 2021 року виповнюється 90 років від дня народження Тетяни Іванівни Нещерет, запорізької поетеси, актриси 

         Тетяна Нещерет народилася 25 червня 1931 року у селі  Халеп'я Обухівського району Київської області у сім`ї Івана та Євдокії Нещерет. Село знаходиться у мальовничому місці , у межиріччі невеликих річок – Сквирки та Бобриці, які впадають у Дніпро. Це історичний центр України. Край Тараса Шевченка і Андрія Малишка, поезію яких разом з українською народною піснею Тетяна Нещерет засвоїла з раннього дитинства.

          У сім`ї Тетяна була третьою дитиною за сестрами Марією та Галиною. У рідному селі минали дитячі роки Тетянки. Виховувалась вона в трудовій сім’ї, з дитячих років. Змалку працювала і в полі, і на городі . Часто доводилось бути і пастушкою: «...біжу на двір, жену свою отару левадою..» , а мріяла стати капітаном – « в далечінь водити кораблі ». Дитинство її було безхмарним аж до 1938 року , коли репресували і розстріляли батька ....

       А далі була війна… Вона була тяжким випробуванням не лише для дорослих , а і для дітей .Голод , холод , розруху - все витримали крихкі дитячі плечі . Перемога прийшла , коли на повну силу уже буяла весна.

      Любов до пісні , до національної спадщини входили до серця Тетяни з колиски. Уже в три роки дівчинка читала напам`ять « На панщині пшеницю жала» Тараса Шевченка та «Геть-те , думи, ви хмари осінні» Лесі Українки . А в школі , де навчалася Тетяна , жодне свято не проходило без її участі . Вона співала в хорі, читала гуморески, танцювала «Яблучко», грала Наталку –Полтавку …Назавжди залишилася у серці Тетяни найперша роль - роль Наталки Полтавки. Це було початком театральної діяльності. За роки сценічної діяльності вона зіграла понад 140 ролей сучасного та класичного репертуару. З 1-го листопада 1965 року Тетяна Нещерет працює у Запорізькому музично-драматичному театрі.

      За творчі успіхи та громадську роботу вона неодноразово була нагороджена преміями , має державні нагороди –орден Знак Пошани та ряд медалей.

     У поетичній творчості Т.Нещерет ніби сплітаються обидві музи - Мельпомена з Евтерпою, у віршi входять рампа, театр ("Музі"). Поетесі згадуються перші перемоги на театральній сцені, перші ролі, зіграні в спектаклях, і найперша - Наталка з драми І.Котляревського ("Наталка Полтавка"):

І серце завмира, коли згадаю

Наталку - вірну подругу мою.

Донині її долею страждаю,

І радощі я знову пізнаю.

Друга пам'ятна роль - Кассандра iз однойменної драматичної поеми Лесі Українки. До створеного на сцені образу молодої дівчини, наділеної "пророчим талантом", звертається поетеса у вірші "До Кассандри":

Моя Кассандро!

Подруго тривожна!

Яке то щастя ввечері пожити

Стражданнями твоїми і коханням,

Що аж слова німіють на устах.

      За чотири десятиліття артистичної діяльності Т.Нещерет зіграла понад 150 ролей, героїнь драматичних творів І.Котляревського та М.Старицького, І.Карпенка-Карого і О.Островського, Лесі Українки та І.Кочерги, П.Ребра й О.Коломійця, Ю.Яновського і В.Шукшина, Лопе де Веги й А.Касони...

      Царині Мельпомени присвячена значна частина поетичного доробку Т.Нещерет, зокрема вірші "Театр", "Прем'єра", "Актор", "За кулісами", "Лицедії", а також твори, повязані з місцями гастролей: "Над Смотричем", "Над Ворсклою", "На Волзі", "На Аралі", "Сибір"...

     Леся Українка! Визначне місце її і в душі актриси, і в поетичній творчості. Поезія Лесі Українки близька Т. Нещерет. Вона зізнається, що інколи наслідувала їй, бо ж вона поетеса великих людських пристрастей ("Пам'яті Лесі Українки"):

Коли життям щоденним я втомлюся,

Над книгою твоєю нахилюся -

І ніби чую серця стук.

3 Твоєї невичерпної скарбниці

Нап'юся, мов з глибокої криниці,

І щастя, й радощів, і мук…

Важлива тема лірики Т.Нещерет - любов. У віршах - це велике і тривожне почуття, яке дає сили долати труднощі, удари долі, це любов до України, до батьківської хати, любов материнська і любов до коханого, це молода пристрасть і ніжні почуття зрілої жінки. Лірика любові позначена особливою ніжністю: "Я кохаю тебе - Простелилися килимом трави. Я кохаю тебе - Білим цвітом видзвонює травень ("Я кохаю тебе"); "Цілуй мене! Хай все лихе У вічності розтане! Цілуй мене! Хай млості знак До личенька пристане!" ("Цілуй мене"). В багатьох творах буяють почуття радості чи суму від зустрічей та розлук закоханих, спалахи щастя та важкі тривоги, зокрема в поезіях "Запізніле освідчення", "Ти знаєш", "Все рідше зустрічі", "Розлука", "Я співаю тобі", "Хміль", "Моя любов", "Пісня серця", "Візьми мене у музику свою" та ін.

      Оспівує поетеса і свою любов до рідної природи ("У полі", "Осінь", "Шумить дібровонька", "Вечір", "Зоряне світло", "Повіяло весною", "Красо моя, мій Дніпре", "Біля моря").

      В поезіях Т.Нещерет присутні і громадянські мотиви, що засвідчують високий патріотизм автора. Вони у віршах "До України", "Я бачила, як плакали жита", "Пісня про солдата", "Сапер", "Шлях у безсмертя", "Пісня про козаків-запорожців" та ін. Щоправда, окремі з цих поезій позначені декларативністю, прохідними рядками, стилістичними невправностями, мовними похибками.

     А вся поезія Т.Нещерет несе в собі тематичне, ідейне й образне багатство. Вона написана соковитою мовою, в яку закохана поетеса і про яку пише ("Катрени"):

Мово моя - крила мої лебедині!

Пісне моя - мови ясної розвій!

Мудрість і мужність, і совість у слові єдині.

Мово моя - ти в серці й у пісні моїй!

     Про високу майстерність Т.Нещерет засвідчують свіжі епітети, порівняння, метафори: "Шумить дібровонька, шумить, А вітер листом, як намистом Перебирає, шелестить Своїм стихійним, буйним хистом" ("Шумить дібровонька"); зустрічаються милозвучні асонанси: "А тут, в ливарному, звили собі гніздечка Й голубляться, й голублять голуби" ("Розповідь ливарника"), "Біло - біло бігла - бігла Зимонька-зима" ("Зима").

      Варто відзначити й інші інтереси Т.Нещерет. Вона перекладає поезію інших народів. В її книжці "В осені своя краса" вміщено понад чотири десятки перекладів з російської, білоруської, татарської, німецької та інших мов. До речі, окремі твори Т.Нещерет перекладені на російську, білоруську, татарську мови. Як театрознавець Т.Нещерет широко пропагує театральне мистецтво. Нею написано чимало статей про театральні колективи і їх спектаклі, про роботу акторів і режисерів. Остання робота театрознавця - книжка про народного артиста України Олександра Короля. 

     На вірші Т.Нещерет написано близько тридцяти пісень, які виконують професійні співаки й аматори. Це пісні: "Дніпре мій", "Вечір" (музика ОНосика), “Матері", "Я кохаю тебе" (музика Н. Боєвої), "Я бачила, як плакали жита" (музика Л.Костенка, Б.Юрківа), "Пісня про перше кохання", "О, Море" (музика Ю.Коваля), "3имовий вальс" (музика Н. Боровик), "Пісня проЗапоріжжя", "Замріяна Хортиця", "Пісня про солдата", "Розчеши, мамо, коси", "Журавлина пісня" (музика Й.Пінзура), "Моя любов" ( музика С. Ващенко) та інші.

      Т.Нещерет - лауреат обласної премії українського Фонду культури імені І.П.Паторжинського.

 Служниця двох муз Т. Нещерет померла 06 січня 2007 року.       

Основні твори:

Запізніле освідчення (1988),

Отчий дім (1990),

Сльози і квіт (1992),

В осені своя краса (1995),

Біографічний нарис «Народний артист України Олександр Король» (1995),

Дівич-гора (1998),

Під крилом Мельпомени (2001),

Повернення (2001). 

 

Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Календар свят
Календар свят України. Мова ділового спілкування

Перевір знання